На День міста Львова ми святкуємо зі змістом і відкриваємо благодійний збір на ремонт та повернення в стрій автомобілів 47-ї окремої механізованої бригади "Маґура".

Загальна ціль: 200 000 ₴

Банка: https://send.monobank.ua/jar/59hrznmEGW

Донатити можна двома способами:

просто підтримати збір онлайн за посиланням на банку;

зайти в Kumpel: у наших ресторанах з 1 травня до 3 травня за донат можна скуштувати "юрашку" і підтримати збір.

Навіть невеликий внесок має значення. Львів святкує — Львів підтримує.

Чому саме "юрашки" на День Львова

Юрашка — це львівський медівник, різновид імбирного пряника: темне медове тісто зі спеціями (кориця, імбир, аніс, мускат), яке здавна випікали не лише "до чаю", а й як символічний подарунок. Колись такі пряники робили у різних формах, а найкрасивіші — прикрашали й дарували як щось справді цінне.

Свою назву юрашки отримали завдяки великому щорічному ярмарку біля Собору святого Юра. Ярмарок починався за два тижні до дня Святого Юрія (6 травня) і тривав ще два тижні після празника. На площі стояли шатра з медяниками різних кольорів, смаків і форм, а з XIX століття з'явилися й оздоблені юрашки у вигляді вояків, дітей, сердець і кошиків.

З часом юрашка стала не просто солодощами, а міською "пам'яткою на смак": для людей, які приїздили з навколишніх сіл і містечок, цей гарний медівник асоціювався саме зі Львовом і святом. Існувала навіть традиція: кожен батько вважав за обов'язок привезти дитині юрашка з ярмарку.

Саме тому на День Львова (який історично пов'язаний із весняними міськими святами та традиціями довкола Святого Юра) юрашки й досі сприймаються як "правильний" смак святкування — теплий, медовий і дуже львівський.

Примітка про джерело: цей текст є адаптацією на основі матеріалів із книжки «Львівська кухня. Моя кулінарна подорож Галичиною» Маріанни Душар (Пані Стефи).